90 Антіопа
.jpg) | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Роберт Лютер |
| Місце відкриття | Дюссельдорф |
| Дата відкриття | 1 жовтня 1866 |
| Позначення | |
| Позначення | 90 Antiope |
| Тимчасові позначення | 1952 BK2 |
| Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
| Орбітальні характеристики[1] | |
| Епоха 4 листопада 2013 (2 456 600,5 JD) | |
| Велика піввісь | 3,159602878334 а. о. |
| Перигелій | 2,649335700671 а. о. |
| Афелій | 3,669870055996 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,161497250544 |
| Орбітальний період | 2051,385011705 д |
| Середня орбітальна швидкість | 0,175491191534 °/д |
| Середня аномалія | 153,2805010755° |
| Нахил орбіти | 2,209410128778° |
| Довгота висхідного вузла | 70,13273070265° |
| Аргумент перицентру | 244,2223369186° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 120,07 км |
| Маса | 8,28 · 1017 |
| Середня густина | 0,6 |
| Період обертання | 16,509 год |
| Альбедо | 0,0603 |
| Спектральний тип | C (Толен) C (SMASS) |
| Стандартна зоряна величина | 8,27 |
 90 Антіопа у Вікісховищі | |
90 Антіо́па — астероїд головного поясу, відкритий 1 жовтня 1866 року німецьким астрономом Робертом Лютером в Дюссельдорфі, Німеччина. Астероїд названий на честь персонажа давньогрецької міфології. Однак достеменно невідомо, чиє ім'я присвоєно астероїду, оскільки воно має подвійне значення в міфології давніх греків. Астероїд міг одержати назву на честь Антіопи з Беотії (за різними джерелами — дочки Ніктея або Асопа)) або на честь амазонки, дочки Ареса.[2]
До 2000 року Антіопа вважалася одним астероїдом, діаметром близько 120 км.[3] 10 серпня 2000 року групою астрономів, що працюють в обсерваторії Кек на Гавайських островах, з використанням адаптивної оптики був виявлений другий компонент, який отримав позначення S/2000 (90) 1.[4]
Астероїди з супутниками відкривали і раніше, однак у попередніх випадках розміри супутника були значно менше основного компонента. Діаметр супутника Антіопи виявився співрозмірним з діаметром астероїда, тому Антіопа вважається першим [2][3] відкритим подвійним астероїдом.
Цікаво, що ще в 1997 році аналіз кривої блиску Антіопи показав класичну затемненно-бінарну форму, яку слід очікувати від двох компонентів однакового розміру, що спостерігаються з ребра орбіти, хоча автори роботи і не надали таке тлумачення.[5]
Компоненти системи обертаються навколо загального центру мас на відстані 171 ± 1 км.[6] Аналіз кривої блиску, проведене у 2001 році, показує, що обертальні періоди обох тіл збігаються з періодом обертання, що є характерним для синхронного обертання.[7] Площина обертання системи нахилена на 63,7 ° по відношенню до площини екліптики Сонячної системи.[6]
Орбіта Антіопи знаходиться у зовнішній ділянці Головного поясу астероїдів. Період обертання навколо Сонця становить 5,61 юліанських років.
Астероїд відноситься до сімейства Феміди. Як і більшість астероїдів цього сімейства, Антіопа (і, ймовірно, її компаньйон) має темну, вуглецеву поверхню, і класифікується як астероїд класу C. Низька щільність системи вказує на значну пористість (більше 30%). Це дозволяє припустити, що Антіопа сформувалася з уламків більш ранніх астероїдів або інших небесних тіл. Інша гіпотеза припускає, що обидва компоненти системи є уламками одного батьківського тіла, зруйнованого внаслідок зіткнення зі стороннім небесним тілом на дуже високій швидкості.[3]
Компоненти системи мають подібні розміри: середній діаметр Антіопи становить 87,8 км, її супутника - 83,8 км.[6] Дослідження особливостей кривої блиску астероїда, проведені російськими вченими Пулковської обсерваторії та Інститутом сонячно-земної фізики в Іркутську, відзначають сильну залежність блиску від фазового кута, що може говорити про дуже сплюснену форму компонентів.[8]
Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,186.
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 90 Антіопа (англ.) . Процитовано 2013.12.26. Останнє спостереження 2013.12.06.
- ↑ а б Lutz D. Schmadel. (2003). Dictionary of minor planet names. Springer. ISBN 978-3-540-00238-3. (англ.)
- ↑ а б в Asteroids Do Have Satellites (PDF). 2002. с. 289—312. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 19 січня 2011.
{{cite book}}: Проігноровано|work=(довідка) (англ.) - ↑ IAUC 7503: 2000dp; Sats OF MINOR PLANETS. Процитовано 21 вересня 2009.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=404(довідка)[недоступне посилання з серпня 2019] (англ.) - ↑ Hansen, A. T.; Arentoft, T.; Lang, K. (1997). The Rotational Period of 90 Antiope (PDF). The Minor Planet Bulletin. 24: 17. (англ.)
- ↑ а б в Asteroids with Satellites by Wm. Robert Johnston. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 21 вересня 2009. (англ.)
- ↑ IAUC 7757: (90); 1987A. Процитовано 21 вересня 2009.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=404(довідка)[недоступне посилання з серпня 2019] (англ.) - ↑ И. А. Верещагина, Д. Л. Горшанов, А. В. Девяткин, П. Г. Папушев (2009). Некоторые особенности кривых блеска астероидов (39) Летиция, (87) Сильвия, (90) Антиопа и 2006 VV2. Астрономический вестник. 43: 305—314.[недоступне посилання з серпня 2019]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
